Кобзарство бере свій початок у сивій давнині, в добі язичництва. Якщо волхви записували стародавні перекази, міфи, так звані кощюни (близькі до байок, вони виконувалися в супроводі музики — можливо, співалися або промовлялися речитативом, як кобзарські думи), то тих, хто грав на щипкових (можливо, кобзоподібних) інструментах і під їхній супровід виконував старовинні епічні твори (билини — старини), вважають прототипами кобзарів, бандуристів, лірників.
Можливо, кобзарські героїчні пісні виникли значно раніше, ніж уважається. В Україні культ Предків і культ Героїв має дуже глибоке коріння. Більшість кобзарських дум – героїко-трагічні співи, що віддзеркалюють бурхливі події визвольних змагань. На думку сучасних дослідників, такі пісні виникли в героїчну епоху в усіх індоєвропейських народів, зокрема й русичів, саме з поховальних пісень трагедійного змісту, що їх, на відміну від побутових плачів, виконують чоловіки.
Жреці, волхви та співці-скоморохи шанувалися і князями, і народом. Із літописних згадок дізнаємося, що князі часто влаштовували «пир с гусльми», а для простого народу співці-скоморохи виконували обрядові пісні, зокрема русальні. Арабський учений і мандрівник Аль-Бекрі так описує русів: «У них є різні струнні та духові інструменти. Є у них духовий інструмент, довжина якого сягає більше двох ліктів, і струнний, на якому вісім струн. Внутрішня сторона його плоска, а не опукла». Можливо, це єдиний із подібних до кобзарських інструментів XI століття.
Один із найвідоміших представників народних співців, які вважаються прототипами народних кобзарів, змальований у «Слові о полку Ігоревім». Це славний Боян. У цьому «соловию старого времені» можна вбачати вже реальну постать імпровізатора, гусляра. Боян — давньоруський співець-дружинник 2-ї половини XI — початку XII століття, уславлений у «Слові о полку Ігоревім». Його ім'я виявлено також в одному з написів у Софійському соборі в Києві. Автор «Слова» називає Бояна «віщим співцем», «внуком Велеса» (давньоруського Бога поезії, покровителя поетів), «соловієм давнього часу, який летить тропою Трояна», тобто шляхом пророчого, божественного натхнення. Зі «Слова» відома тематика творів Бояна: Боян оспівував князів, а також подвиги руських воїнів, осуджував лихі міжусобиці. Боянові послідовники — представники народного епосу княжої доби — продовжили розпочату ним патріотичну тему.
Ім'я Бояна стало прозивним. Його образ відтворено в художній літературі й мистецтві.
Десь століттям пізніше чарував співвітчизників своїм мистецтвом Митуса (Дмитро) — давньоруський співець у владики перемишлянського. Князь Данило Романович запрошував Митусу до себе в півчі, але той з гордості відмовився служити князеві.
Немає коментарів:
Дописати коментар