середу, 2 грудня 2015 р.

Колись незрячі кобзарі
Бувало, і вночі вставали,
І забувалися у грі,
І тугу серця розганяли.


Минає ніч, минає день,
Далеко я без тебе, люба,
А без твоїх дзвінких пісень
Життя для мене - просто згуба.


У нім бринить печаль сама,
Нехай потрапив і до раю...
Коли на струнах я не граю - 

                                                                  Для мене й літо, як зима.

Бо чим розважить самоту -
Чужі пісні в чужій сторонці - 
Лиш істину збагнеш просту -
Життя без тебе - день без сонця.

Докупи пальці я зберу -
Все барабанять пучки збурено,
Вони так імітують гру,
Вони так тужать за бандурою.
І голос рветься із грудей
Понад духовності руїною,

Щоб пробудити всіх людей,

І запалити - Україною.



Автор невідомий